ГЕРОЇЗМ ПОЗА ГЕНДЕРОМ: ТРАНСФОРМАЦІЯ МІЛІТАРНИХ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ ТА ПРАКТИК ГЕРОЇЗАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Анотація

Анотація. У статті представлено результати дослідження гендерних аспектів героїзму в російсько-українській війні 2014–2026 років. Вихідною точкою студіювання став відхід від традиційної патріархальної оптики, що зосереджувалася переважно на насильницьких діях проти жінок, розглядаючи останніх як пасивних жертв війни, а не активних учасниць спротиву. В основу аналізу покладено міждисциплінарний підхід, що спирається на три магістральні напрями: історико-антропологічний, соціально-правовий та екзистенційно-філософський, у поєднанні з класичними гендерними студіями та новітніми рефлексіями безпосередніх учасниць війни. Історико-антропологічний вимір дослідження гендерних проблем дозволив простежити тяглість «жіночої невидимості» в історії та зрозуміти, як нинішній досвід захисниць долає стереотипні уявлення про жінку як суто «об’єкт захисту». Соціально-правовий аспект окресленої проблеми надав фактологічну базу для аналізу інституційних змін в армії, де боротьба за бойові посади стала формою емансипації через професіоналізацію героїзму, а також дозволив представити аргументи на захист права жінок бути «героїнями» на законодавчому рівні. Екзистенційно-філософська рефлексія дозволяє трактувати героїзм не як ефектний акт самопожертви, а як щоденну «етику стійкості», яка розмиває межі між фронтовим подвигом та волонтерським служінням, через перехід від пасивності до суб’єктності, де межі між «чоловічими» та «жіночими» ролями у війні зникають. У цьому контексті використовується поняття «дифузний героїзм» як норма поведінки багатьох, позагендерний, колективний стан нації у часи історичних випробувань. Підкреслюється необхідність комеморації, яка має відображати реальний внесок жінок у перемогу, що є не просто питанням справедливості, а актом остаточного розриву з імперським, патріархальним минулим.
Наголошується, що героїзація жінки в російсько-українській війні – це глибокий антропологічний зсув, адже Україна сьогодні демонструє світові нову модель інклюзивного героїзму, де право на захист Батьківщини та визнання подвигу є невід’ємним правом особистості, незалежно від гендеру, адже війна робить людину будь-якої статі головним творцем історії.